Публікації

Актуальні питання споживчого кредитування

Незважаючи на певні складнощі в соціально-економічній сфері, що спіткали населення протягом останніх чотирьох років, попит на споживчі кредити залишається стабільно високим, відповідно й кількість банків, що виходять на ринок споживчого кредитування, зростає. На ринок повертаються як колишні гравці, що припинили видачу споживчих кредитів з початком економічної кризи, так передбачається і поява нових банків, які можуть собі дозволити здійснення значних інвестицій в освоєння нового напряму. Зважаючи на масовість споживчого кредитування, нерідко кредитні договори містять досить обтяжливі для позичальника умови, які викладені із застосуванням складної юридичної термінології. Зазвичай, нехтуючи навіть елементарним ознайомленням з умовами договору, позичальники потім потрапляють у глухий кут, коли виявляється, що умови договору насправді відрізняються від того, що їм було запропоновано на словах менеджером банку. У зв’язку з цим нижче розглянемо основні моменти, на які слід звернути увагу при отриманні споживчого кредиту (для цілей цієї статті споживчими кредитами не вважаються кредити, забезпечені іпотекою, та на придбання житла).

Загальні питання укладення і дії кредитних договорів
Законодавство доволі надійно, принаймні на папері, захищає позичальника, який обізнаний про свої права та вміє ними користуватися. Так, потрібно пам’ятати, що відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк перед укладенням договору кредиту в письмовій формі зобов’язаний повідомити споживачу низку важливої інформації стосовно кредитних умов (зазвичай банки ухиляються від даного обов’язку, вносячи у текст кредитного договору застереження від імені позичальника, згідно з яким він визнає, що йому було надано відповідну інформацію у повному обсязі). Отримавши від банку таку інформацію в письмовому вигляді, позичальник, за необхідності, зможе довести у суді неправомірність дій банку, у разі, якщо останнім буде здійснено спробу відхилитися від задекларованих умов кредитування. Також в інтересах позичальника прослідкувати за дотриманням положення частини 4 статті 11 зазначеного закону, якою встановлено перелік істотних умов, що повинні бути зазначені у договорі кредиту. На практиці доволі складно буде визнати договір кредитування неукладеним на підставі недосягнення сторонами договору всіх істотних умов, якщо кредитні кошти вже будуть отримані позичальником та використані за призначенням, окрім того, законодавством чітко не передбачено, які наслідки виникають для неукладених договорів (на відміну від недійсних), тому бажано завчасно виключити можливість настання такої ситуації в принципі. Звісно ж, необхідно пам’ятати і про можливість протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, повернувши банку отримані кошти. При цьому позичальник має сплатити проценти за кредитом за період з моменту отримання коштів до моменту їх повернення, проте звільняється від сплати будь-яких інших зборів, пов’язаних з відкликанням згоди.
Якщо позичальник вважає, що його права було порушено банком, необхідно звернутися до суду з позовом про захист прав споживача. При цьому варто пам’ятати, що на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальник звільняється від сплати судового збору за позовом. Іншим важливим моментом є правильне визначення підсудності спору. Переважна більшість банків вносить у текст кредитних договорів застереження про розгляд будь-яких спорів, що випливають у зв’язку з виконанням кредитного договору, або в третейському суді, або в суді загальної юрисдикції за місцезнаходженням головного офісу банку, що в більшості випадків унеможливлює присутність позичальника під час розгляду справи. Однак позичальникам варто не зважати на наявність такого положення і звертатись до суду за правилами статті 110 Цивільного процесуального кодексу України, а саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позичальника (ця позиція підтверджується Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року). Що ж до випадків, коли позичальник є відповідачем, позов банку також має бути пред’явлено за місцем його проживання або перебування згідно зі статтею 109 ЦПК України.

Плата за користування кредитом
Питання плати за користування кредитом є найактуальнішим у споживчому кредитуванні. Насамперед позичальнику необхідно звернути увагу на розмір комісії за видачу та обслуговування кредиту. Так, деякі банки, з метою зменшення візуального сприйняття високих процентних ставок, пропонують нижчі цінові умови, ніж у середньому по ринку. Однак кредитні договори з такими ставками завжди мають «приховані» статті стягнення, як, наприклад, комісія за повернення коштів або щомісячна комісія за ведення кредитного рахунку (базою для розрахунку якої є первісна сума кредиту). Дана схема є вкрай непрозорою і часто вводить позичальника в оману щодо реальної вартості кредиту. Причому довести в судовому порядку введення позичальника в оману і відповідно визнати кредитний договір недійсним вкрай важко або зовсім неможливо. При ретельному вивченні умов договору виявиться, що всі «приховані» комісії насправді визначені договором (тобто не замовчувалися і не заперечувалися банком), та позичальник, підписавши договір зі своєї сторони, не міг не бути обізнаним з його умовами. Можливим виходом із ситуації вбачається застосування положення частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що визначає нікчемним положення договору, яке передбачає здійснення платежів за дії, які не є послугою у визначенні вказаного закону (проте можливість застосування такої норми напряму залежить від формулювання в кожному окремому кредитному договорі).
Переважно кредитними договорами також передбачена можливість збільшення банком розміру комісій за користування кредитом в односторонньому порядку, наприклад, на підставі прийняття внутрішнього рішення про зміну тарифів. Наразі розмір комісій не регулюється законодавством та не обмежується НБУ (вбачається, що до прийняття відповідних норм органом, який може зацікавитись надмірними розмірами комісій, є Антимонопольний комітет України, однак наразі єдиний прецедент стосувався заборони банку стягування непередбачених законодавством комісій при прийомі платежів за адміністративні послуги). Таке збільшення розміру комісій може бути визнане недійсним у судовому порядку за умови доведення, що положення договору, яким передбачена можливість такого збільшення, є несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Інша справа, коли банком в односторонньому порядку змінюється (підвищується) розмір процентної ставки за договором. У такому випадку це буде прямим порушенням статті 1056 Цивільного кодексу України, що матиме наслідком нікчемність такого підвищення. Незважаючи на це, на практиці відомі випадки змін банківськими установами процентних ставок в односторонньому порядку; тут можна тільки порадити позичальнику продовжувати сплачувати проценти за договором із застосуванням первісної ставки.

Страхування життя при отриманні кредиту
Останнім часом масштабного поширення набуло співробітництво страхових компаній, що здійснюють діяльність у сфері страхування життя, та банків при здійсненні останніми кредитування населення. Страховики таким чином отримують вихід на клієнтів банку та прибуток за рахунок надходження страхових премій. Банки ж, по-перше, покривають свої ризики неотримання виплат за кредитними договорами у разі смерті та/або інвалідності позичальника, а по-друге, отримують комісійну винагороду з сум страхових платежів, оскільки виступають страховими агентами страховиків. На практиці сьогодні майже неможливо отримати споживчий кредит, паралельно не придбавши страховку. Зазвичай договори страхування життя є складовою частиною кредитних договорів та містять застереження від імені позичальника, що він за власним бажанням укладає договір страхування і призначає банк єдиним вигодонабувачем за всіма ризиками, передбаченими таким договором. У таких діях банків вбачається нав’язування додаткової послуги, що суперечить чинному законодавству у сфері економічної конкуренції (відомі непоодинокі випадки порушення АМКУ справ проти банків, що нав’язували послугу страхування). Дійсно, страхування життя є добровільним видом страхування, та жоден позичальник не може бути змушений до укладення договору страхування як обов’язкової передумови отримання споживчого кредиту.
Якщо ж позичальник дійсно має на меті застрахувати себе від можливого ризику невиплати за кредитом, потрібно мати на увазі наступне. По-перше, у банку має бути акредитовано декілька страховиків (щонайменше двоє), з умовами страхування яких банк зобов’язаний ознайомити позичальника з метою вільного вибору найвигідніших умов страхування. По-друге, у процесі виконання кредитних договорів поширені випадки, коли позичальник, відкликавши свою згоду на укладення кредитного договору протягом встановленого строку або достроково повернувши кредит банку, звертається до страховика з вимогою повернути йому як страхувальнику кошти страхової премії та припинити договір страхування як такий, що виконав свою функцію. Зауважимо, що ототожнення з боку позичальників договорів страхування і кредиту як взаємопов’язаних є досить поширеною помилкою, адже, з точки зору договірних відносин, договір страхування є окремим самостійним договором, єдиною ознакою пов’язаності якого з договором кредиту є визначення банку вигодонабувачем та однаковий первісний строк дії.
Важливо пам’ятати, що до договору страхування не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», які встановлюють 14-денний строк для відкликання згоди на укладення договору споживчого кредиту (хоча на практиці деякі страховики і повертають кошти). Також припинення договору страхування життя за ініціативою страхувальника, на відміну від припинення договорів страхування інших ризиків, не має наслідком повернення страхувальнику страхових платежів. Припинивши договір страхування життя, страхувальник отримує право на викупну суму, яка розраховується страховиком згідно зі спеціальною методикою та зазвичай у перші три роки дії договору становить нуль гривень. Оскільки на практиці договори страхування укладаються строком на один рік, при достроковому поверненні кредиту банку або ж при відкликанні згоди на укладення кредитного договору, вбачається за краще змінити особу вигодонабувача з банку на самого позичальника або члена його родини та залишатись під захистом до моменту закінчення дії договору страхування.

ЦИТАТИ:
На ринок повертаються як колишні гравці, що припинили видачу споживчих кредитів з початком економічної кризи, так передбачається і поява нових банків, які можуть собі дозволити здійснення значних інвестицій в освоєння нового напряму
Переважно кредитними договорами передбачена можливість збільшення банком розміру комісій за користування кредитом в односторонньому порядку, наприклад, на підставі прийняття внутрішнього рішення про зміну тарифів
У банку має бути акредитовано декілька страховиків (щонайменше двоє), з умовами страхування яких банк зобов’язаний ознайомити позичальника з метою вільного вибору найвигідніших умов страхування.

Юрій Павлишинець
Старший юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Юридична газета №12 19.03.2013