Публікації
Влада атакує: чому малий бізнес примусять до трудових відносин.
На початку лютого на сайті Мінсоцполітики опубліковано для громадського обговорення законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці». Законопроект викликав неоднозначну реакцію з боку громадськості, зокрема, критикується у сфері ІТ бізнесу. Проект покликаний закріпити на законодавчому рівні поняття трудових відносин, змінити підхід до штрафних санкцій за використання найманої праці без укладення трудового договору. Головними нововведеннями законопроекту є впровадження поняття трудових відносин та уніфікація їх ознак, одночасна наявність хоча б 3-х ознак є підставою встановлення відносин трудовими. Запропоновані ознаки наявності трудових відносин – оціночні та недостатньо чіткі, а сам законопроект надає Держпраці дискреційні повноваження з прийняття рішень наявності/відсутності факту трудових відносин. Оціночність ознак трудових відносин та надмірні повноваження Держпраці становитимуть корупційні ризики при проведенні інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань підприємств. Проте, дійти остаточного висновку можливо лише після впровадження норм на практиці. Також, якщо даний законопроект стане законом, все залежатиме якою буде судова практика по оскарженню рішень Держпраці, яка прогнозується бути рясною. Таким чином Уніфікація спрощує процедуру оцінки відносин на наявність ознак трудових, але обмежує свободу ведення підприємницької діяльності, і може ставити під сумнів реальні цивільно-правові стосунки. Хоч законопроект істотно ускладнює співпрацю підприємств із ФО-П, проте не містить жодних заборон щодо надання послуг чи виконання робіт ФО-Пами на підставі цивільно-правових договорів. При належному оформленні цивільно-правових відносин із врахуванням запропонованих ознак трудових відносин, можливість співпраці за договором з ФОП - залишається. Не завжди цивільно-правові відносини, навіть якщо містять певні ознаки трудових, які пропонуються законопроектом є по своїй природі трудовими. Якщо вести мову стосовно процедури визнання відносин трудовими, то на даний момент Механізм визнання відносин трудовими встановлено Порядком № 295 від 26 квітня 2017 р., що встановлює порядок та підстави проведення перевірок (інспекційні відвідування, невиїзні інспектування) за результатами яких виноситься припис про усунення виявлених порушень. Розроблення законопроекту очікуваний крок зі сторони Мінсоцполітики зважаючи з труднощами в оцінці ЦПД договорів, а все тому, що ознаки трудових відносин не уніфіковані ні окремою статтею Кодексу законів про працю України, ні жодним іншим НПА проте, такі ознаки випливають із суті загальних норм. Так, (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71897145 )постановою у справі № 761/2846/16-ц від 23 січня 2018 року Верховний Суд визнав обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій ,щодо не визнання відносин трудовими, з причин відсутності організації умов праці (відсутність заяви про прийняття на роботу, трудової книжки, підпорядкування правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця), як ознаки трудових відносин. Законопроект містить певні суперечності, зокрема сумнівним з точки зору нормотворчості є положення, що: «Факт наявності трудових відносин може встановлюватися в судовому порядку. Обов’язок доказування відсутності трудових відносин покладається на відповідача.» По-першому, якщо підприємство буде оскаржувати рішення Держпраці в судовому порядку в позовному провадженні, то, згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доводити правомірність свого рішення лежить на Держпраці (відповідачеві за статусом), а тому покладення обов’язку на відповідача стосовно доказування відсутності трудових відносин суперечить логіці статті 77 Кодексу, бо Держпраці якраз встановлює наявність трудових відносин. Також потрібно пам’ятати що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. По-другому, встановлення фактів які мають юридичне значення судом здійснюється в порядку глави 8 Цивільно процесуального кодексу, в якому немає відповідачів і позивачів, але є заявники та зацікавлені особи. Тобто, якщо Держпраці забажає в судовому порядку встановити факт наявності трудових відносин як заявник, то обов’язок доказування, згідно статті 294 Цивільного процесуального кодексу України в таких справах покладено на заявника, а відповідач як такий взагалі відсутній. Законопроект покликаний захистити права працівників при тому залишає надмірне податкове навантаження на підприємства. Такий спосіб зміни правил гри є незбалансованим, не враховує інтереси усіх сторін. У свою чергу, посилення контролю з боку держави та надмірне регуляторне втручання в господарську діяльність - неефективний метод управління. Приклади негативного впливу таких методів на економіку країни є загальновідомими. Для досягнення взаємовигідних рішень мають впроваджуватись економічні методи державного управління, які дозволяють поєднувати інтереси сторін.
Орест Бумба,Молодший юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»Портал Finclub.net
Назад