Публікації

Автономізація – кому та для чого це потрібно?

Автономізація закладів охорони здоров’я, яку палко обговорюють противники та прибічники медичної реформи, а фактично - перехід зі статусу бюджетної установи до статусу комунального некомерційного підприємства, з поміж іншого передбачає для медичних закладів можливості додаткових джерел фінансування

Автономізація забезпечує медичним закладам більші свободи у роз¬порядженні власними активами та надає можливості для співпраці з по¬вним спектром прав для здійснення господарської діяльності у поєднанні з мінімальним податковим навантаженням неприбуткової організації. Треба також враховувати, що подальше фінансування відбуватиметься на прин¬ципах ринкової економіки у площині договірного права з можливістю до¬даткового фінансування територіальними громадами.

Додаткове фінансування відбуватиметься відповідно до Бюджетного Кодексу з метою підтримки та розвитку закладів охорони здоров’я. Додат¬ково фінансуватимуться також місцеві програми надання населенню ме¬дичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.

Автономізація закладу охорони здоров’я стала можливою відповідно до нової редакції статті 16 Закону України «Про основи законодавства Укра¬їни про охорону здоров’я», що набула законної сили 6 листопада 2017 року. Протягом 2018-2019 років для закладів охорони здоров’я, що не встигли стати автономізованими, передбачено різні джерела фінансування пер¬винної медичної допомоги, яку надають лікарі-педіатри, терапевти або сі¬мейні лікарі таких закладів. Серед них: бюджетна субвенція та програма медичних гарантій.

Програма медичних гарантій реалізується Національною службою здоров’я України на умовах і в порядку, визначених укладеним з автономізованим закладом договором. Варто додати, що протягом 2018 року вста¬новлено спрощений порядок перетворення для таких закладів, зокрема відмінено вимогу щодо оцінки майна та отримання згоди кредиторів. Тому доцільно прискорити проведення такої автономізації.

До проведення процесу автономізації варто підготуватися, де¬тально спланувати усі дії та їх послідовність.

1. Розпочати слід з перевірки відповідності закладів табелю матеріаль-но-технічного оснащення та, у разі наявності вільних коштів, при¬дбати відповідне оснащення. Це викликано ризиком неповернення коштів, що перебувають на рахунках у казначействі, які можуть бути не переведені на новий рахунок закладу.

2. Сама процедура починається з першого етапу — ініціювання розгля-ду питання у відповідній раді. Для цього суб’єкт подання керується регламентом такої ради, готує проект рішення, проект статуту та по¬дає їх з пояснювальною запискою.

3. Рішення про перетворення має містити положення про припинення комунальної установи шляхом перетворення у комунальне неко- мерційне підприємство. Воно має встановлювати строк подання ви¬мог кредиторів, котрий не може бути менший ніж 2 місяці, та при¬значати комісію з реорганізації, до якої з моменту реєстрації рішен¬ня переходять усі повноваження керівництва щодо управління закладом. Таке рішення підлягає поданню державному реєстратору протягом 3-х робочих днів з моменту його прийняття.

4. Після внесення державним реєстратором інформації до реєстру розпочинається строк, протягом якого розглядаються вимоги кре¬диторів. Якщо строк для подання вимог кредиторів спливає до 01.01.2019, то вимоги кредиторів не можуть бути задоволені чи вра¬ховані та не впливатимуть на процес перетворення. А вже з 01.01.2019 кредитори закладу зможуть вимагати: виконання незабезпеченого зобов’язання, припинення або дострокового виконан¬ня зобов’язання, забезпечення виконання зобов’язання. Їх вимоги повинні задовольнятися.

5. Час на очікування вимог кредиторів варто використати для підготов-ки документів, заповнення відомостей та заяви, необхідних для отримання ліцензії.

6. Після спливу 2-місячного строку комісія з реорганізації складає пе-редавальний акт, провівши інвентаризацію активів і відобразивши залишки на рахунках. Передавальний акт має бути затверджений власником закладу, тобто відповідною радою.

7. Разом із затвердженням акта місцева рада також приймає рішення про створення комунального некомерційного підприємства, визна¬чає питання щодо керівника, статутного капіталу, закріплює за ним майно. Це рішення також підлягає реєстрації в єдиному державно¬му реєстрі.

8. Після успішної реєстрації закладу необхідно здійснити записи до трудових книжок працівників про зміну найменування закладу, за¬крити старі та відкрити нові рахунки у банках та державному Казна¬чействі, зареєструвати права на нерухоме майно.

9. Також необхідно отримати статус неприбуткової організації шляхом подання заяви до вказаного у новій Виписці податкового органу. Протягом 14 календарних днів з моменту подання заяви ДФС при¬ймає рішення про включення до реєстру неприбуткових організацій і направляє оригінал рішення за зареєстрованою в єдиному дер¬жавному реєстрі адресою.

10. З дати державної реєстрації розпочинається пільговий період, про-тягом якого діятиме попередня ліцензія. До завершення цього стро¬ку необхідно отримати ліцензію на медичну практику. Рішення про видачу ліцензії приймає МОЗ протягом 10 робочих днів з моменту подання документів. Це рішення можна знайти на сайті Міністерства у розділі ліцензування.

11. Після прийняття рішення закладу необхідно протягом 10 робочих днів сплатити вартість ліцензії: 1762 грн — за ліцензію, якщо рішен¬ня про її видачу прийняте до 01.07.2018, 1841 грн — за ліцензію, як¬що рішення про її видачу прийняте після 01.07.2018, та 1921 грн — за ліцензію, якщо рішення про її видачу прийняте після 01.12.2018.

Наявність реєстрації та ліцензії є передумовою для укладення догово¬ру з Національною службою здоров’я України та отримання фінансування, передбаченого медичною реформою.

Оксана Гриша,
Юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Журнал «Практика управління медичним закладом» №8/2018