Публікації

Відшкодування шкоди в Україні – практичні аспекти, проблеми тощо

На моє переконання, питання відшкодування завданої комусь шкоди не може обмежуватись суто механічним законодавчим врегулюванням даного питання, а повинно, в першу чергу базуватись на певних моральних принципах. Законодавством України передбачені чисельні випадки і способи їх розв’язання, коли комусь з тих чи інших причин завдана шкода. Але, навіть в цих , достатньо врегульованих законодавством випадках у багатьох виникає спокуса скористатись недосконалістю букви закону і процедури, відкинувши при цьому поняття духу закону, для того щоб уникнути майнової відповідальності, або отримати щось безпідставно. Ніхто не є застрахованим від того, щоб не стати учасником прикрого випадку, чи то самому заподіяти комусь шкоду, чи стати суб’єктом заподіяння шкоди. Тому, найважливішим є питання, як розв’язати таку проблему у справедливий спосіб. На цьому рівні, так звану обмінну справедливість можна охарактеризувати наступним правилом: «Дати кожному те, що йому належить».

Суспільство в якому ми живемо, намагається визначати зла людина чи добра, користуючись нормами закону. Таким чином, суспільна влада, встановлюючи такі норми та застерігаючи членів суспільства, має чисте сумління. Але може так статись, що таке сумління виявиться фальшивим. Навіть якщо, особи дотримуючись законів почуваються справедливими, позитивними, вони можуть виявитись злими, негативними.

Чому так? На загал закон, встановлений суспільний лад є добрими, однак вони ж можуть стати злими, коли почнуть діяти несправедливо, коли почнуть захищати права нечисленного прошарку суспільства на шкоду більшості, коли охоронятимуть можновладців і переслідуватимуть слабких. Як на це має реагувати особа яка усвідомлює себе як духовну істоту? Чи здивує нас, коли така справедлива особа не буде дотримуватись цих законів і виступатиме проти них?

Напевно ні, бо справедлива особа – це не та яка керується виключно правовими нормами, а, найперше керується усвідомленням себе як духовної істоти.

В Конституції України визначено, що кожен має обов’язок відшкодувати завдану ним шкоду, а особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також Основний Закон встановлює засади відповідальності держави перед приватними особами внаслідок заподіяння їм неправомірної шкоди:

«Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації» (стаття 32). «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень» (стаття 56). «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням» (стаття 62).

«Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку» (стаття 152).

Більше того, держава як інститут, взявши на себе зобов’язання забезпечувати встановлений суспільний лад та користуючись для цього засобами примусу, повинна нести відповідальність у випадках неспроможності захистити потерпілих.

Такий принцип задекларовано в ст. 1177 ЦК України , відповідно до якої майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Але чи можна вважати справедливим неможливість реалізації цієї норми в зв’язку з відсутність (з 2004 року) закону яким би встановлювались умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину?

Олег Яким’як
Керуючий Партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Український юрист №3 04.03.2013